ОДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДУ́ЖАТИ, аю, аєш, док. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби. Зінько наче й одужував, але вельми помалу. Кашляв і казав, що болять груди (Гр., II, 1963, 486); Ще тиждень пролежала Василина у Марії в хаті, поки зовсім одужала (Н.-Лев., II, 1956, 94); Ярина після багатьох днів хвороби одужала (Скл., Святослав, 1959, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 642.

Одужувати, жую, єш, сов. в. оду́жати, жаю, єш, гл. Выздоравливать, выздоровѣть. ЗОЮР. І. 14. Нехай одужає і буде жива. Єв. Мр. V. 23. Хворого-недужого як помаслосвятять, та як одужа, то тоді вже неможна йому лихословити. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 43.