ОДРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДРУЖИ́ТИСЯ, одружу́ся, одру́жишся, док., з ким, на кому і без додатка. Брати шлюб. Софія одружувалась з Ізаровим (Шиян, Вибр., 1947, 5); Теодосій радів так, ніби одружувався не Іванко, а він (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 146); — Коли б воля, одружився б він на Мотрі, вона така добра дівчина (Мирний, IV, 1955, 179); * Образно. Засмутилась, похилилась молода верба… Прилучилась, одружилась З козаком журба (Граб., І, 1959, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 641.