ОДОРО́БАЛО, а, с., розм. Те саме, що одоро́бло. Спускати.. важелезне, незграбне, завдовжки на двадцять метрів і заввишки на кілька метрів одоробало.. було і незручно і небезпечно (Коцюба, Нові береги, 1959, 38); — Насилу повертається оте одоробало по хаті, та тільки кахикає, та бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все стогне (Н.-Лев., IV, 1956, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 641.

Одоробало и одоробло, ла, с.

1) Громадина, большой, громоздкой предметъ.

2) Высокій неповоротливый человѣкъ. Мамо! — говорила Зося, де ви взяли таке одоробло, а не наймичку? Левиц. І. 357. Употребляется какъ бранное слово подобно русскому: чучело.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 42.