ОДНОШЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Форма шлюбу і сім’ї — одночасне перебування в подружніх зв’язках лише з однією особою; моногамія. Встановлюючи обов’язковість цивільного шлюбу, декрет зазначав, що заяви про вступ до шлюбу не приймаються радянським загсом від осіб, які вже перебувають у шлюбі. Таким чином, одношлюбність визнавалася основою радянського шлюбу (Рад. право, 2, 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 640.