ОДНОСТУ́ЛКОВИЙ, а, е, рідко. Який складається з однієї стулки (про вікно, двері). Простора селянська хата. Посередині навстіж розчинені одностулкові двері (Галан, І, 1960, 455).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 639.