ОДНОСТА́ЙНЕ, присл., заст. Одностайно. І одногласне, одностайне Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана, Лицаря старого, Брата військового (Шевч., II, 1953, 138); Всі разом одностайне сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого [радного] порядно потермосити, заки спам’ятається (Март., Тв., 1954, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 638.