ОДНОРАЗО́ВИЙ, а, е.

1. Який здійснюється, відбувається один раз; однократний. — Чи готові ви на подвиг, не одноразовий, а щоденний, який триватиме все наше життя?.. (Ткач, Арена, 1960, 110); // Який надається в особливих випадках тільки один раз. Щоб лишити гроші на одноразові допомоги, постійні допомоги не повинні перевищувати половини всіх штрафів (Ленін, 2, 1969, 44).

2. Дійсний для використання один раз. Одноразова перепустка.

3. рідко. Те саме, що одноча́сний. Останнім часом поширена оранка зябу з одноразовим коткуванням та боронуванням грунту (Хлібороб Укр., 7, 1969, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 637.