ОДНОПОВЕРХО́ВИЙ, а, е. Який має один поверх; з одним поверхом. На схилі гори утопають в зелені садів невеликі одноповерхові будинки (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 637.