ОДНОПЛА́НОВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до однопла́новий. Будуючи гумореску-імпровізацію, письменник [О. Ковінька] не дотримується одноплановості розповіді. Навпаки — вільно переходить од теми до теми, від одного епізоду до іншого (Вітч., 10, 1963, 105); Одноплановість характеристики більшості дійових осіб є, звичайно, хибою опери ["Різдвяна ніч" М. Лисенка] (Укр. клас. опера, 1957, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 637.