ОДНООСОБО́ВО. Присл. до одноособо́вий. Деякі важливі питання він намагається розв’язувати одноособово (Рад. Укр., 20.III 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 637.