ОДНОНО́ГИЙ, а, е. Який має одну ногу; з однією ногою. Одноногий бусел на криниці до пісні прислухається (Голов., Близьке.., 1948, 126); // у знач. ім. одноно́гий, гого, ч.; одноно́га, гої, ж. Той (та), у кого немає однієї ноги. У хвості на милицях шкандибали одноногі (Бурл., О. Вересай, 1959, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 636.

Одноногий, а, е. Съ одной ногой. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 41.