ОДНО́ЛІТОК, тка, ч.

1. Те саме, що рове́сник. Ріс я в лісі на самоті.. Товариша однолітка не було (Вовчок, VI, 1956, 301); Серед однолітків не було йому [Довбушу] рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі (Гжицький, Опришки, 1962, 133).

2. бот., зоол. Рослина або тварина віком в один рік; однорічка. Помпілій Нума, римський цар, .. взявши Гнучкий одноліток лози, Каблучку заходивсь плести (Шевч., II, 1953, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 636.

Одноліток, тка, м.

1) Однолѣтокъ, ровесникъ. Вінчай діток — одноліток. КС. 1883. II. 372.

2) Имѣющій годъ отъ роду.

3) Однолѣтнее растеніе. (Сумск. у.) Як ми, серце, зазнавались — сухі дуби розвивались, а тепер, як перестали, однолітки повсихали. Чуб. Гнучкий одноліток лози. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 41.