ОДНОКІ́ННИЙ, а, е.

1. Пристосований для запрягання одного коня. Попереду, ліворуч, виїжджала на шосе однокінна підвода (Коз., Гарячі руки, 1960, 136); Весною ми їздили в поле Візком однокінним старим (Рильський, І, 1960, 126).

2. Який має одного коня. Однокінне господарство.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 635.

Однокінний, а, е. Одноконный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 41.