ОДНОКРИ́ЛИЙ, а, е.

1. Який має одне крило; з одним крилом. Хоча наша качка, й однокрила, та своєю сміливістю і тямущістю дивує всіх (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 16).

2. ент. Який має одну пару крил (про комах).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 635.

Однокрилий, а, е. Съ однимъ крыломъ. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 41.