Про УКРЛІТ.ORG

одненький

ОДНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Лише, виключно один. — Як же таки дівчині та за вдовця [вдівця] йти? .. та ще, мо, діти є.. Хоча б одненьке тільки (Григ., Вибр., 1959, 37); — Ач, яка хитра, кавуна їй хочеться. А баштан у тебе є? От нехай біля дороги баштан ростиме, ми й попросимо скибочку одненьку (Ю. Янов. І, 1954, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 632.

вгору