ОДИНО́КІСТЬ, кості, ж. Стан за знач. одино́кий 2. Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (Фр., III, 1950, 263); Ні, не стомлюся на дальній межі З віком світити в його стоокості, Лягати пластом на розпуття чужі, Тягнути доброго від одинокості (Мал., Листи.., 1961, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 630.