ОДИНАЧО́К, чка́, ч. Пестл. до одина́к 3. Був син-одиначок, мале пахоля, тепер він за пажа в дворі в короля, бо так забажалось графині (Л. Укр., І, 1951, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 629.