ОДЕРЕВ’ЯНІ́ЛО. Присл. до одерев’яні́лий. Настя одерев’яніло сиділа на лаві, по-риб’ячому ковтаючи ротом повітря (Речм., Весн. грози, 1961, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 624.