одві́т = відві́т —

1) у народному мовленні — відповідь. А ти їй дай такий одвіт — яка чудова майська ніч (пісня); Тільки друг не шле одвіту, Ні привіту, ні слівця (А. Ма­лишко); фразеологізми: дава́ти відві́т — відповідати на запитання, а також за вчинки, дії; оддава́ти одві́т — відповідати;

2) відпові­дальність. Сім бід — один одвіт (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 412.