ОДА́РЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до одари́ти. З природи гарний і одарений, не хотів [Іван] вчитися і був вічно в конфлікті з учителями (Коб., III, 1956, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 623.