ОГІРО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до огіро́к. Показались ранні огірочки (Н.-Лев., II, 1956, 370); — А що в мене є? — сказав Трохим і достав з торбинки хліба, тарані скільки та огірочків (Кв.-Осн., II, 1956, 409); І хоч не розкішно було на столі, проте оця гаряча картопля в кожушках та хрумкотливі, наче свіжі, огірочки з погреба.. здалися Данькові за найсмачніші у світі наїдки (Гончар, II, 1959, 144); * У порівн. Була дівка, як огірочок, а стала, немов черниця (Коцюб., II, 1955, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 614.