ОГІРО́К, рка́, ч.

1. перев. мн. Овочева городня рослина родини гарбузових із сланким стеблом і невеликими довгастими плодами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків (Н.-Лев., II, 1956, 262); Генріх під огірки відводив ліпший грунт і брав за них утридорога (Чорн., Визвол. земля, 1950, 200).

2. Довгастий зелений плід цієї рослини. Він обговорював з нею докладно, що нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли (Коцюб., II, 1955, 285); Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею.. Далі зеленіли пругкі ніжинські огірки, щойно вийняті з розсолу (Мик., II, 1957, 290); * У порівн. Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок (Котл., І, 1952, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 614.

Огірок, рка, м.

1) Огурецъ, cucumis salibus.

2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79.

3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376.

4) мн. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. Огіро́чок. Ув. Огірчи́ще.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 35.

огіро́к —

1) (зменшене — огіро­́чок) овочева городня рослина ро­дини гарбузових із сланким стеб­лом і невеликими довгастими пло­дами; плід цієї рослини; народна етимологія пов’язувала огірки з ознакою гірки́й, тому в народній поезії вони символізують горе, сльози: «Посадила огірочки близь­ко над водою, Поливала огірочки дрібною сльозою»; з іншого боку огірок символізує тугість тіла, його здоров’я і красу; пор. в «Енеїді» І. Котляревського: «Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок»; молоді огірки символі­зують молодих хлопців, а жовтя­ки — старих парубків: «Ой гіркі жупляки, старійтеся, парубки, А в нас огірочки самі зелененькі, а в нас парубки самі молоденькі»; за віруваннями, огірки й кавуни у сні — на недобре;

2) огіро́чки — рід дівочого весняного хороводу, в якому дівчата беруться за руки, роблячи ніби ланцюг, який в’єть­ся, як огірочне огудиння; при цьо­му співають: «Зелені огірочки, сте­літься, стеліться, чи великі, чи ма­ленькі, не рвіться, не рвіться».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 411.