ОГІРКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до огіро́к. Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву (Довж., Зач. Десна, 1957, 465); На огірковій плантації вже порались чотири молодиці (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 614.

Огірковий, а, е. Огуречный. Напийсь огіркового росолу, то може полекшає. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 35.