ОГРІ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до огріва́ти. Сорт гвоздик, ще невідомий, виник, огріваний під склом оранжерей (Рильський, І, 1956, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 621.