О́ГРИ́ЗОК, зка, ч., розм., рідко. Те саме, що недо́гризок. Одрадяни.. розривали кучугури снігу, сподіваючись знайти на смітнику який-небудь.. огризок (Мирний, IV, 1955, 255); Непорушно стирчав огризок троса (Трубл., І, 1955, 103); Кожний клаптик паперу, кожна газета була списана огризком хімічного олівця (Збан., Сеспель, 1961, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 621.