ОГРАБО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ограбува́ти; // ограбо́вано, безос. присудк. сл. А на другий [день] чутно: писаря ограбовано! (Мирний, І, 1949, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 621.