ОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. рідко. Те саме, що вогнепа́льний. Огнепальна зброя.

2. діал. Палаючий. Червона постать Люцини, як та огнепальна купина серед зеленого листу, звернула на себе його очі (Н.-Лев., І, 1956, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 617.

Огнепальний, а, е. Горючій. Огнепальна купина. Левиц. І. 289.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 36.