ОГЛА́СКА, и, ж., рідко. Те саме, що роз́голос 1. Участь громадських обвинувачів необхідна особливо у тих випадках, коли характер процесу заслуговує на те, щоб справа набула публічної огласки (Рад. право, 4, 1960, 35); — От хіба вам, Іро, і Валі виступити разом у районній газеті з статтею, так би мовити, дати огласку нашому місячнику (Логв., Літа.., 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 614.