ОГЕ́НЬ, огню́, ч., діал. Вогонь. Заспівай для заохоти Половецьких ти пісень, Розпали в гарячій крові Богатирський ти огень (Фр., XIII, 1954, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 613.

Огень, огню́, м. = Огонь. Червона шапочка як огень. О. 1861. IV. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 34.