ОВОЧІВНИ́К, а́, ч. Той, хто вирощує овочі. На рибальському улові й урожаях овочівників постав консервний промисел (Смолич, V, 1959, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 612.