ОВЕЧА́ТИНА, и, ж., розм., рідко. Овечий запах, дух. Господиня дала їм важкий, збитий з вовни ліжник, від якого густо тхнуло овечатиною (Гончар, III, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 610.