ОБІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБІЛИ́ТИСЯ, обілю́ся, обі́лишся, док.

1. Ставати білим; вибілюватися.

2. перен. Доводити свою невинність; виправдуватися. Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Григ., Вибр., 1959, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 506.