ОБІКРА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обікра́сти. [Пересада:] Тепер увесь світ поділився на два табори; в одному — ..багатирі, душогуби, а в другому — такі, як от ми з твоїм батьком, бідаки, голота, кругом обдурена й обікрадена (Мам., Тв., 1962, 171); * Образно. На дні дівочого серця ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя, обікрадена злою долею її щира і вірна любов (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357); // у знач. прикм. Як доведеться в світі жить?.. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі (Шевч., II, 1963, 348); // обікра́дено, безос. присудк. сл. — Учора контору обікрадено (Мирний, IV, 1955, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 506.