ОБІ́ЙМИЩЕ, а, с., розм., рідко. Те саме, що обхва́т 2. Серед них [мечетей] найкраща Біюк-Джама з велетенською банею і двома мінаретами по тридцять п’ять обіймищ заввишки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 505.

Обіймище, ща, с. Обхватъ. Такі дуби верш, що по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 10.