ОБІ́ЙДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обійти́. — І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милістю бариновою обійдений? чи він у загоні живе? (Мирний, IV, 1955, 163); Історія літератури нашої творилася письменниками різних талантів і різного творчого шляху, але ніщо цінне з їхнього доробку не повинно бути обійдене (Не ілюстрація.., 1967, 16); // обі́йдено, безос. присудк. сл. Запрошень не одержали.. І не підуть же вони з’ясовувати, чому їх обійдено (Ю. Янов., II, 1954, 88); В доповіді було по суті обійдено мовчанням те, як райком партії та його бюро добирали і виховували керівні кадри колгоспів (Рад. Укр., 9.XII 1960, 2).

◊ Обі́йдений до́лею (судьбо́ю і т. ін.) — нещасливий, безталанний (про людину). До праці станеш [народе] на свій лан І в своїй хаті будеш пан; Коли не буде між тобою Ані голодних, ні трудних, Ані обійдених судьбою (Фр., XIII, 1954, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 504.