ОБІ́ДРАНКА, и, ж., зневажл. Жін. до обі́дранець. [Настя:] Сміховисько!..Сестра у третіх за чиновником!.. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці, задрипанці!.. (Кроп., II, 1958, 61); Дивись ти — була замурзаною кріпачкою, — найпослідущою на селі обідранкою, а тепер — делегатка (Еллан, II, 1958, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 504.