ОБІДО́ЧОК, рідко ОБОДО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до обідо́к, ободо́к. Не спускає [пес] з господаря опуклих очей з вузенькими обідочками білків (Стельмах, І, 1962, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 504.