ОБІ́ДАТИ, аю, аєш, недок. Споживати їжу серед дня, між сніданням і вечерею; їсти обід. [Сотник:] Настусю! поведи його в покої та нагодуй, бо він ще, може, й не обідав (Шевч., II, 1953, 168); Петрусь лежить на постелі, дожидає обідати товариства… (Мирний, І, 1954, 338); Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху (Гончар, Тронка, 1963, 271).
Вари́ти (навари́ти і т. ін.) обі́дати — готувати страви на обід. — Сам собі, було, і обідати варю, і коні напуваю, і чоботи латаю (Кв.-Осн., II, 1956, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 503.