ОБЩИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до общипа́ти. Общипана курка безсило припала до столу мертвою головою на тонкій шиї (Коцюб., II, 1955, 360); // у знач. прикм. Зараз вони [дерева] стоять голі, общипані, всім світом забуті (Ряб., Жайворонки, 1957, 196); * Образно. На порозі з’явився Гордійчук і общипана постать міського педагога Касяненка (Вас., І, 1959, 380); // общи́пано, безос. присудк. сл. Усе на ній так штепненько, чепурненько, общипано, так усім дівкам краса (Кв.-Осн., II, 1956, 425).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 609.