ОБШМУ́ЛЬГАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до обшмульга́ти. Батькова розцяцькована міддю гирлига висіла на гвіздку під хатою.., вона була блискуча, обшмульгана травами, відполірована, як слонова кістка (Гончар, Тронка, 1963, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 607.