ОБШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШМОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Стискуючи в жмені стебло рослини, рухом руки вздовж нього обривати листя, пагони і т. ін. — Гляди ж мені, щоб завтра вийшла на леваду обшморгувать буряки-висадки! (Н.-Лев., II, 1956, 187); Вирощують саджанці без пагонів потовщення, їх обшморгують у період утворення розетки листків або обламують на початку росту весною (Хлібороб Укр., 2, 1966, 33); // Обривати, обсмикувати і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 607.

Обшморгувати, гую, єш, сов. в. обшморга́ти, га́ю, єш, одн. в. обшморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Обдирать, ободрать, обтереть, сдѣлать ссадину. От же там є пеньок дубовий обшморганий колесами. ЗОЮР. I. 134.

2) Сжавъ въ рукѣ стебель растенія, оборвать движеніемъ руки вдоль стебля его листочки, вѣточки, колосья. Хліба високії, колос аж до землі, а Бог обшморгує колос, обшморгує. Сим. 210.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 32.