ОБШКРЯ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБШКРЯ́БАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Те саме, що обскріба́ти. Легенько обшкрябуючи сало, що лежало тонким шаром на м’ясі, почали обдирати шкуру (Трубл., Крила.., 1947, 50); Не повірив [Мусій] своїм очам, побачивши дівчину, яка стояла на порозі, обшкрябуючи об одвірок наліплене на босу ногу болото (Речм., Весн. грози, 1961, 164).

2. Те саме, що обдря́пувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 607.