ОБШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Пришивати по краях чого-небудь оторочку, шнур і т. ін.; облямовувати, оздоблювати чим-небудь. * У порівн. З-за лісу почало видніти, мов хто золотою кайомкою обшив чорне верхів’я дерева (Мирний, І, 1954, 172); // Нашиваючи тканину, шкіру і т. ін., покривати що-небудь кругом, по всій поверхні. А Ліда вже винесла голку і туго обшивала полотнище [прапора] на кінці древка (М. Ол., Чуєш.., 1959, 39); В одному хуторі йому дали валянки. Він обшив їх старими чобітьми і тепер йому було тепліше, ніж іншим (Тют., Вир, 1964, 464).
2. спец. Покривати, оббивати чим-небудь по всій поверхні. Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (Донч., І, 1956, 160); Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремісниця із Воркути (Забашта, Нові береги, 1950, 23); Він у нашому селі церкву новим гонтом обшив і хрести позолотив (Вовчок, І, 1955, 40); Щоб було зручніше спускатися.. на вулицю.., батько прокопав троє східців, обшив їх дошками, щоб не обсипалася глина (Сенч., На Бат. горі, 1960, 120).
3. розм. Шити все необхідне для кого-небудь. — От вже як піду заміж, .. рук не покладатиму: і мужика, і діточок буду обшивати (Кв.-Осн., II, 1956, 424); Своїми невсипущими руками виношувала [Гузириха], вигодовувала, обпирала й обшивала своїх дітей (Чорн., Пісні.., 1958, 85); Льон не зійшов, погоріли коноплі… Чим-то обшиє вона, облата Діти малії..! (Манж., Тв., 1955, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 606.