ОБШАХРО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обшахрува́ти. Він кляв чарівну Америку з усім серцем і гіркістю обшахрованої людини (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 605.