ОБША́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБША́РПАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Шарпаючи, пошкоджувати по поверхні (перев. одяг). — Де це ти, — кажу, — так обшарпав одежу та замазався, неначе тиждень не вмивався? (Н.-Лев., III, 1956, 268).

2. Обдирати, зривати по поверхні (гілля, листя і т. ін.). І кожен, вловивши гілку над собою, обшарпував затиснутою жменею листя її осіннє холодне (Тич., І, 1957, 265); * Образно. Низько стеляться хмари, обшарпує верби тривога, дим нічної пожежі вривається в очі безсонні (Перв., І, 1958, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 605.