О́БШАР, у, ч.

1. рідко. Певний простір, звичайно обмежений чим-небудь. Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Л. Укр., II, 1951, 162); Раз на рік приїздила.. поглянути.. на свій обшар двірський (Хотк., II, 1966, 364).

2. збірн., іст., зах. Селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому; двораки. О. Нестор, хоч жив у дворі, не належав до обшару (Фр., VII, 1951, 178).

3. рідко. Те саме, що о́бсяг 2. Так широко розуміючи завдання й обшар праці "Гарту", .. ми виходили із розуміння конкретної обстановки в добу пролетарської диктатури (Еллан, II, 1958, 153).

4. рідко. Те саме, що середо́вище. Герой Гончара гідний того, щоб його писати Людиною з великої літери.. Часто це мислитель, що задумується не тільки над власним життям і навколишнім обшаром, а й над проблемами, якими живе все мисляче людство (Рад. літ-во, 4, 1968, 531).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 605.