ОБЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обчи́стити. Щоб обчищена картопля не потемніла, її треба тримати у воді (Укр. страви, 1957, 27); // обчи́щено, безос. присудк. сл. * Образно. Приходить мати того королевича, тішиться, що то вже його від закляття обчищено (Укр.. казки, легенди.., 1957, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 604.