ОБХІ́ДЧАСТИЙ, а, е, розм., рідко. Який не має прибудов, огорожі (про хату, будівлю). Край села.. самотньо стояла невеличка обхідчаста хатина (Стельмах, II, 1962, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 599.