ОБХЛЮ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обхлю́пати. Всі вже мокрі, обхлюпані з ніг до голови (Гончар, Новели, 1954, 56); * Образно. Давня легенда, старовинна, як світ білий, легенда, горами піднебесними народжена, сонцем південним обігріта, кришталево чистою водою морською обхлюпана… (Вишня, І, 1956, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 599.