ОБУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док., діал. Навчатися. Сина дав У бурсу в Київ обучатись (Шевч., II, 1963, 187); У старої пані не було роду, окрім мала собі унучечку, — у Києві обучалась у якомусь там… от коли б вимовити… інсти-ту-ті (Вовчок, І, 1955, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 598.

Обучатися, ча́юся, єшся, сов. в. обучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Обучаться, обучиться. МВ. (О. 1862. III. 35). ’Ддав у бурсу в Київ обучатись. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 30.